софійність

софійність
СОФІЙНІСТЬ (від грецьк. σοφία - майстерність, знання, мудрість) - термін, що в християнській філософії вживається для характеристики світу як наслідку взаємопроникнення трансцендентного й іманентного, Божого й тварного. Ґрунтується на образі Софії, яка в юдаїстських та християнських релігійних уявленнях є уособленням мудрості Бога. Софія - це світ у Бозі, світова душа, світ як зібрання Божих ідей, смислів, задумів О. браз Софії є одним із виявів загальнолюдського архетипу пластичної гармонізуючої мудрості, що панує над людьми й опікується ними. Термін "С." виник у Давній Греції. Гомер в "Іліаді" пов'язує його з образом богині мудрості Афіни Паллади. Як абстрактне, умоглядне поняття "Божа мудрість" осмислюється Платоном. Категорійний її аналіз здійснює Аристотель. Поняття С. розглядають Демокрит, Філолай, Прокл та інші еллінські мислителі. В старозаповітній традиції розробка образу Софії пов'язана з ім'ям царя Соломона - автора філософських книг Старого Завіту (Книги Премудрості та Книги Приповістей), де Софія уособлюється як дівствене породження Бога, тотожне йому. Коли щодо Творця вона є "дзеркало слави Божої", то стосовно світу вона - будівниця світу, стіни якого захищають від безмежного хаосу. В новозавітній традиції подальший розвиток тенденції до уособлення Софії зближує її з ликом Ісуса Христа - Логоса, як олюдненого втілення другої іпостасі Трійці, що є, за апостолом Павлом, "Божою силою і Божою премудрістю". На латинському Заході концепція мудрості розробляється від Бонавентури до ТомиАквінського, згідно з яким, вища мудрість, дарована Святим Духом, являє вершину ієрархії пізнавальних здатностей, що перевищує інтелектуальні здібності будь-якої людини. В подальшому ідеї С. розробляються нім. містиками (Сузо, Беме), романтиками (Новаліс) І. нтенсивної розробки С. набуває у візантійській традиції, що спиралась на ідеї, обґрунтовані в працях Оригена, Афанасія Александрійського, Григорія Ниського, Максима Сповідника. Суттєвий внесок у східнохристиянське розуміння Софії зроблено Псевдо-Діонісієм Ареопагітом. Він обґрунтовував необхідність додати до визначення Божої Премудрості трансцендуючий префікс "пре" (у старослов. перекладі). Тим самим мудрість людська й горня Премудрість були чітко усвідомлені у своїй співвіднесеності. Ця традиція відіграла визначальну роль в давньоруській культурі. Християнізацію Русі у "Слові про Закон і Благодать" Іларіон описує як прихід Премудрості Божої. Через популярне на Русі "Житіє Костянтина - Кирила Філософа" в давньоруській традиції утверджується ідея союзу людини з мудрістю, духовного одруження на Премудрості Божій. На цьому ґрунтується розуміння філософії як "любові до мудрості", що передбачає не лише пізнання істини, а буття в істині, розбудову, упорядкування, "мудрісне" життя. Бачення світу ґрунтується на ідеї єдності Творця, творіння й тварі, осмисленого буття як книги Премудрості. Особистісне втілення Софії поступово зближується з образом Богоматері як лона Христа, як першого храму Премудрості. Це знайшло відображення в ідейно-художній програмі Ярослава Мудрого, втіленій у символіці центрального храму Києва - Софійському соборі й подальшій іконографічній традиції, що поєднує теми С. з богородичними сюжетами, вшануванням Оранти, подвигу вічного тримання рук перед Богом на захист грішного людства (таким є зображення Богоматері в алтарі Софії Київської). Тема С. розробляється в "Ізборнику Святослава 1073 р.", у творіннях Іларіона, Кирила Туровського та ін. Передусім Софія сприймається як знак етичного порядку Космосу, ціннісно-розумної впорядкованості буття, що являє духовну альтернативу невпорядкованому Хаосу як втіленню зла. Ідея С. світу зумовлює не лише етичне, а й естетичне спрямування вітчизняної філософської думки. Образ Софії неодмінно виступає сповненим високої духовної краси. Творення світу Богом сприймається як художній акт. І робить його таким Софія, що є "художницею", втіленням принципу краси в Бозі. В подальшій історії укр. філософської думки ідея С. розробляється полемістами (Вишенський, Баранович та ін.). До неї звертаються Петро Могила, Туптало, Кониський. Відображена вона у творах Сковороди, Юркевича. В XIX ст. проблема С. спеціально розроблялася представниками рос. філософії (В. Соловйов, Флоренський, Булгаков, Є.Трубецькой та ін.).
В. Горський

Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. - К. : Абрис (Бібліотека Державного фонду фундаментальних досліджень). . 2002.

Игры ⚽ Поможем написать курсовую

Полезное


Смотреть что такое "софійність" в других словарях:

  • софія — ї, ж. 1) Поняття античної та середньовічної філософії, пов язане з уявленням про смислову наповненість і влаштованість речей. У християнстві – істота, наближена до образу Діви Марії. 2) зах. Різновид змії …   Український тлумачний словник

  • повѣсть — Повесть повѣсть (2) 1. Рассказ, повествование о чем л.: Не лѣпо ли ны бяшетъ, братіе, начяти старыми словесы трудныхъ повѣстіи о пълку Игоревѣ, Игоря Святъславлича! 1. Почнемъ же, братіе, повѣсть сію отъ стараго Владимера до нынѣшняго Игоря. 5.… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • Новгород Великий — НОВГОРОДЪ ВЕЛИКІЙ (Новъ городъ), находится тамъ же, гдѣ еще во времена доисторическія было первоначал. поселеніе Ильменск. славянъ, т. е. у истока р. Волхова изъ оз. Ильменя. На лѣв. берегу рѣки помѣщается сторона Софійская, а на правомъ Торговая …   Военная энциклопедия

  • Плевна — *ПЛЕВНА (по болгарски Плѣвенъ), гор. въ Зап. Болгаріи, на р. Тученицѣ, притокѣ Вида. Населеніе 16 17 т., преимущ но болгары. Земледѣльч. центръ и узелъ дорогъ, ведущихъ на Рущукъ (съ вѣтвью на Систово), въ Софію черезъ Орханійскій перевалъ, къ… …   Военная энциклопедия

  • Киев — *КІЕВЪ, крѣпость складъ и губ. городъ; 325 т. жит.; на прав., нагорномъ бер. Днѣпра, имѣющаго у города ширину, при нормал. уровнѣ, ок. 300 сж. (у Цѣпного моста); важный ж. д. узелъ и мостов. переправа; оживленная пристань парох ва но Днѣпру и его …   Военная энциклопедия

  • Софиевка (парк) — У этого термина существуют и другие значения, см. Софиевка (значения). Софиевский парк …   Википедия

  • Орханийский перевал — ОРХАНІЙСКІЙ ПЕРЕВАЛЪ, въ Болгаріи, въ Балканск. хребтѣ; отдѣляетъ Софійскіе Балканы отъ Этропольскихъ; по немъ проходитъ шоссе изъ Плевны въ Софію. Обходн. пути неудобны. Въ снт. 1829 г. черезъ О. пер. прошелъ отрядъ г. ад. Гейсмара (4 б на, 8… …   Военная энциклопедия

  • Национальный дендрологический парк «Софиевка» — План схема парка Национальный дендрологический парк «Софиевка» (укр. Софіївка) парк, научно исследовательский институт Национальной академии наук Украины, расположенный в северной части города Умань Черкасской области Украины, на берегах реки… …   Википедия

  • Парк Софиевка — План схема парка Национальный дендрологический парк «Софиевка» (укр. Софіївка) парк, научно исследовательский институт Национальной академии наук Украины, расположенный в северной части города Умань Черкасской области Украины, на берегах реки… …   Википедия

  • Уманский государственный аграрный университет — План схема парка Национальный дендрологический парк «Софиевка» (укр. Софіївка) парк, научно исследовательский институт Национальной академии наук Украины, расположенный в северной части города Умань Черкасской области Украины, на берегах реки… …   Википедия

  • Горный Дубняк — ГОРНЫЙ ДУБНЯКЪ, болгар. селеніе въ 21 вер. къ ю. з. отъ Плевны, на шоссе, ведущемъ въ Софію. Сражение 12 окт. 1877 г. Въ нач. окт. 1877 г. для полн. обложенія Плевны б. рѣшено занять Плевно Софійское шоссе и овладѣть Г. Д. (схема на таблицѣ); для …   Военная энциклопедия


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»